Найглибше море у світі — Філіппінське. Воно розташоване в західній частині Тихого океану, а найглибші ділянки пов’язаних із ним океанічних жолобів опускаються майже на 11 кілометрів нижче рівня моря.
Головне: Філіппінське море називають рекордсменом не тому, що вся його акваторія має глибину 10–11 кілометрів. Такі значення трапляються лише у вузьких підводних жолобах, тоді як більша частина морського дна розташована значно вище.
На шкільних картах море зазвичай здається лише ділянкою води між островами. Насправді Філіппінське море є величезною та геологічно складною областю з улоговинами, підводними хребтами, вулканічними дугами й одними з найглибших жолобів планети.
Воно розташоване на схід від Філіппінського архіпелагу. На півночі його обмежують Японські острови, на заході — Тайвань і Філіппіни, на сході — Маріанські острови, а на півдні — острівні дуги Палау та Яп. Звичної суцільної берегової лінії воно майже не має: його межі переважно утворені ланцюгами островів.
Наскільки глибоке Філіппінське море
У відповідях на це запитання можна зустріти різні цифри: 10 265, 10 540, 10 994 або близько 11 000 метрів. Це не завжди означає, що якесь джерело помиляється. Різниця виникає через неоднакове визначення морських меж, вибір конкретної западини та методи вимірювання.
У межах басейну Філіппінського моря розташований Філіппінський жолоб. Його найглибша ділянка, відома як западина Емден, сягає приблизно 10 540 метрів. Це одна з найнижчих точок дна Світового океану.
На східній околиці регіону проходить Маріанський жолоб із Безднею Челленджера — найглибшою відомою точкою океану. Сучасні вимірювання дають значення близько 10 935 метрів, хоча в популярних публікаціях його зазвичай округлюють до 11 кілометрів.
Щоб не заплутатися в цифрах, важливо розрізняти три поняття: глибина моря, глибина розташованого в ньому жолоба та глибина окремої западини всередині цього жолоба.
Чому саме тут утворилися такі глибини
Філіппінське море розташоване в одному з найбільш тектонічно активних регіонів Землі. Тут стикаються та взаємодіють великі літосферні плити. Одна плита повільно занурюється під іншу — цей процес називають субдукцією.
У місці занурення земна кора вигинається, і на морському дні формується довга вузька западина з дуже крутими схилами. Так виникли Маріанський, Філіппінський, Ідзу-Бонінський та інші глибоководні жолоби регіону.
Рух плит триває й сьогодні. Тому навколо Філіппінського моря регулярно відбуваються землетруси, виверження вулканів і зміни рельєфу морського дна. Цей район входить до Тихоокеанського вогняного кільця — величезного поясу підвищеної сейсмічної та вулканічної активності.
Глибоководний жолоб схожий не на круглу яму, а на витягнутий підводний каньйон. Його довжина може становити сотні й навіть тисячі кілометрів, тоді як рекордна глибина досягається лише на невеликій ділянці дна.
Порівняння з Еверестом допомагає уявити масштаб. Висота вершини становить близько 8,8 кілометра. Якщо подумки помістити гору в Безодню Челленджера, над її вершиною залишилося б ще понад два кілометри води.
Що відбувається на глибині майже 11 кілометрів
Умови на дні мало схожі на звичний нам морський світ. Сонячне світло зникає вже у верхніх шарах води, тому в жолобах панує постійна темрява. Температура тримається лише на кілька градусів вище точки замерзання, а тиск перевищує атмосферний приблизно в тисячу разів.
Кожен квадратний сантиметр поверхні зазнає колосального навантаження. Звичайний підводний апарат на такій глибині був би зруйнований, тому дослідницькі батискафи оснащують особливо міцними сферичними камерами, виготовленими з титану та інших стійких матеріалів.
Попри холод, темряву й тиск, глибоководні западини не є безжиттєвими. Там знаходять мікроорганізми, морських огірків, амфіподів, актиній та інших істот, здатних існувати в екстремальному середовищі.
Організми великих глибин зазвичай мають м’яке тіло, уповільнений обмін речовин і особливу будову клітин, яка дає змогу витримувати тиск, що зруйнував би більшість поверхневих тварин.
Джерелом живлення часто слугує органічний матеріал, який поступово опускається з верхніх шарів океану. Його називають морським снігом. Це найдрібніші рештки планктону, водоростей та інших організмів. У деяких місцях життя підтримують також хімічні процеси, що відбуваються біля підводних джерел.
Як вимірювали найглибшу точку
Перші дослідники визначали глибину за допомогою довгої мотузки з вантажем. У 1875 році екіпаж британського судна HMS Challenger провів вимірювання в Маріанському жолобі й отримав результат, який уперше продемонстрував надзвичайну глибину цього району. На честь корабля пізніше назвали Безодню Челленджера.
Сучасні вчені використовують багатопроменеві ехолоти, датчики тиску, супутникову навігацію та автономні глибоководні апарати. Ехолот надсилає звуковий імпульс до дна й фіксує час його повернення. Знаючи швидкість звуку у воді, можна розрахувати відстань.
Однак навіть технологічне обладнання не дає абсолютно однакових результатів. На точність впливають температура, солоність і щільність води, рух самого судна, рельєф дна та спосіб обробки даних. Саме тому оцінки глибини Безодні Челленджера можуть відрізнятися на кілька або десятки метрів.
Глибина океану — не застигле число
Нові карти уточнюють форму дна, а точніші прилади коригують попередні результати. Тому правильніше говорити не про одне незмінне значення, а про найнадійнішу сучасну оцінку.
Чим Філіппінське море відрізняється від Маріанської западини
Ці назви часто використовують як синоніми, але вони позначають різні географічні об’єкти. Філіппінське море — величезна акваторія західної частини Тихого океану. Маріанський жолоб — довга та вузька западина на океанському дні. Безодня Челленджера — невелика найглибша ділянка всередині цього жолоба.
Таким чином, море можна порівняти з великою територією, жолоб — із каньйоном, який проходить через неї, а Безодню Челленджера — з найнижчою точкою на дні каньйону.
Не варто плутати й поняття «найглибше море» та «найглибший океан». Серед океанів рекорд належить Тихому океану, оскільки саме в його західній частині розташовані й Філіппінське море, і Маріанський жолоб.
Цікаві особливості морського рекордсмена
Філіппінське море вирізняється не лише глибиною. Його площа становить кілька мільйонів квадратних кілометрів, тому воно належить і до найбільших морів планети. Величезну акваторію перетинають потужні течії, що впливають на клімат Східної та Південно-Східної Азії.
Регіон вирізняється великим біологічним різноманіттям. У верхніх шарах трапляються коралові рифи, тунці, акули, морські черепахи, кити та безліч видів планктону. На глибині угруповання стають менш численними, але набагато незвичайнішими.
Вода над глибоководними жолобами не утворює помітної вирви. З поверхні рекордна западина має вигляд звичайного відкритого моря. Виявити зміну рельєфу можна лише за допомогою спеціальних вимірювань.
Дістатися дна складніше, ніж піднятися на найвищі гірські вершини. Апарат має витримати величезний тиск, забезпечити зв’язок, освітлення та безпеку екіпажу, а потім самостійно повернутися на поверхню. Тому людей, які побували в найглибших западинах, значно менше, ніж альпіністів, що піднялися на Еверест.
Коротка формула для запам’ятовування: Філіппінське — найглибше море, Тихий — найглибший океан, Маріанський — найглибший жолоб, а Безодня Челленджера — найглибша точка.
